7 лютого 2014 року до нас завітали гості із редакції іршавської газети «Нове життя», яких ми запросили на презентацію театралізованої казки Василя Шкірі.

Назва казки «Кого боїться Вовк»  інтригувала глядачів, а низка пригод Вовка тримала їх до останньої миті в напрузі. Герої виглядали надто сучасними завдяки добре продуманим костюмам, атрибутам та декораціям.  Зайчик із плеєром та  навушниками  виїжджає на велосипеді на галявину, де стирчать пеньки. Починається  діалог між Зайчиком і Вовком про написані на бігбордах заборони та ігнорування їх можновладцями. «Бігбордів тепер усюди повно. На одному з них написано: бережіть ліс – наше багатство! А подивись довкола – усе знищено. Одні пеньки залишилися. А рубають дерева, які росли десятки літ, самі ж лісники. Хто їх схопить за руку? Хто накаже?» Письменник вмотивовує зав'язку - появу нахаби та його намір робити, що сам забажає.

 У кожному епізоді розкриваються характери дійових осіб, завдяки майстерній грі учнів-акторів. Для героїв (Вовка, Зайця, Лисиці, Ведмедя, Рака, Коня, Бджоли, Мишки, Сови, Індика) характерні водночас і людські позитивні якості та недоліки і тваринні.  Споконвіку  у наших слов'янських широтах царем звірів, безперечно, був ведмідь. Він є господарем лісу, покровителем полювання.  Автор вдало використовує цей образ для «залагодження» конфлікту між Вовком та Кабаном.

Казка  закінчується, як і починається, питанням: «А ви, дітки, як гадаєте? Чи варто Вовку когось боятися?» Такий прийом дає можливість глядачеві замислитися, стати співучасником дійства. Діти щиро співчували персонажам, у них з'являвся внутрішній імпульс до сприяння, до допомоги, до захисту Дорослі ж зрозуміли підтекст питання: «Чи потрібно дотримуватися законів?» І от настає розв'язка – відповідь автора приказкою: «Напевне, таки варто, бо береженого й Бог береже».

Про велике виховне та естетичне значення казок Василя Шкірі для дорослих і  дітей можна сказати словами поетеси і дослідниці Лідії Повх-Ходанич: «Орієнтація героя на сучасність – основна ознака творів цього автора». А вміла інсценізація, за словами Софії Русової, розкриває перед дитиною весь світ засобами мудрої та вічної казки, розвиває творчі здібності особистості, а найголовніше, виховує справжню людину».