 День Соборності України ми відзначаємо щороку в день проголошення Акту возз'єднання Української Народної Республіки й Західно-Української Народної Республіки, що відбулося в 1919 році на Софійській площі в Києві. Офіційно в Україні День Соборності відзначається з 1999 року.
Сьогодні, після двадцяти трьох років Незалежності, проблема соборності України є, на жаль, не менш актуальною. Культурні та ментальні відмінності між українцями Сходу й Заходу існували завжди, вони отримали назву "синдром Збруча", однак завжди наші співвітчизники прагли єдності. Акт возз’єднання УНР та ЗУНР – історичний факт, який показав безсилля будь-яких спроб роз’єднати український народ, протиставити українців один одному.
Історичний досвід постійно нагадує – головною, незаперечною, неперехідною цінністю для всіх нас є незалежна, соборна держава.
В нашій школі в цей святковий день відбувся просвітницький захід для всіх школярів, своєрідний урок історичного єднання "День Соборності України".
Учні 7-ого класу розповіли школярам, який не простий шлях пройшла Україна до своєї соборності, як було досягнуто єдності тоді, 22 січня 1919 року. Вірші про нашу незалежну соборну Україну з гордістю, урочисто прочитали вихованці 7-ого класу. На святі звучали пісні про Україну та молитва про нашу державу.
Наприкінці заходу учні створили «живий ланцюг», символічне поєднання всіх 24-ох областей нашої країни. Директор школи Кельбас О.І. прочитала зворушливий вірш-звернення до українців від кіборга Вадима Вовка, що захищає Донецький аеропорт.
Я прийду з війни і гляну в очі
Тому, хто каже, що жити не хоче.
Кому набридла робота, нудне телебачення,
Розповім трішки, що бачив я...
Кому надто зимно вночі, сильна спека днем,
Чекали задовго таксі, змокли під дощем,
Як ми боялись заснути, навіть на мить,
Від пострілів "градів", ще й гроза гримить.
Та ми звикли спати під шум мінометів,
Чергували, щоб інші "дрімнули"... не в наметі...
Ми спали, там, брате, у ямах холодних,
Де гріють лиш мрії і туга за домом.
Бувало, що пили воду з калюж,
Вечеря для десятка - один підсмажений вуж.
В нас не було простуд, а може й були.
Ніхто і ніколи про це не говорив.Найстрашніше, до чого там звикаєш,
Це, що кожного дня когось втрачаєш.
І не знаєш... може завтра ТИ...
Але ми вже звикли... Змогли... Змогли...
Ми не герої, як ви говорите...
Тут люди дуріють, стають душевнохворими...
Це все від війни... від великого горя,
Але більшість - сильна. Сильніша крові і болю...
Ми тут, бо ВИ там маєте жити у спокої,
Ми тут, бо так само хочемо миру...І навіть, коли я лежу в окопі,
Ніколи не думаю про могилу...
Я мрію про дім, про роботу, сім'ю,
Як же хочу скинути з себе броню...
Допоможи, полюби життя,Там де мир, там - щастя.
Не шукай собі зла.
Головний урок Дня Соборності – це усвідомлення того, що тільки в єдності сила. Слово «соборність» включає в себе єдність і згуртованість. У ньому ми чуємо слово «собор». Великий український класик Олесь Гончар казав : «Бережіть собори душ наших!». Собор душі є у кожного із нас. Берегти його означає слідкувати за своїми думками, діями, вчинками. Одним із головних завдань собору душі є знати і пам’ятати свою історію, шанувати своїх героїв, берегти мир зовнішній і внутрішній, жити в любові.
|