Основними завданнями  заходу були:

• формування антисуїцидальних  бар’єрів серед учнів;
• підвищення групової згуртованості дитячих колективів;
• створення позитивного психологічного клімату;
• сприяння формуванню позитивного образу Я, комунікативної компетентності, ціннісного відношення до життя;
• підвищення рівня внутрішньої саморефлексії учнів.

      Захід розпочався  з урочистої лінійки, де учні 1-9 их класів отримали інформацію від директора школи та практичного психолога щодо проблеми скоєння самогубств у сучасному суспільстві, ознайомилися з способами попередження негативних переживань та емоційних станів у повсякденному житті. Цього дня  учні отримали незвичайну нагоду висловити свою думку на "паркані"  психологічного розвантаження  з приводу цінності власного життя, а саме дати відповідь на таке,  здавалося б, просте запитання «За що я люблю життя?».

      Заряд позитивного настрою  учні та педагоги  отримали,  беручи участь у невеликих але  енергійних вправах , так званих, психогімнастичних іграх. Це  дозволило покращити загальний  настрій, зняти напругу, та наочно продемонструвати, як швидко можна змінити сум на радість, негатив на позитив, якою великою  цінністю є можливість  мати поруч себе товаришів та хороших  педагогів, з якими можна не тільки навчатися, але і повеселитися, погратися, як важливо співпрацювати один з одним і бути людяним. Адже саме негатив, незадоволеність, гордість, пиха, жадібність, постійна емоційна пригніченість веде до  руйнації,  і навпаки, любов до людей, життя, усвідомлення власної цінності та унікальності  дозволяє нам долати труднощі, не опускати рук, вірити в себе і свої сили.

    Особливо різко це відчуваєш  коли ситуація у країні така непроста, коли звідусіль лунає інформація про втрати  - людські, матеріальні, духовні, втрати віри, втрати сил, наснаги. Тепер як ніколи відчуваєш цінність власного життя, кожна людина потребує  віри в свої сили. Сила підтримки, добра, турботи, піклування, любові  – це внутрішні ресурси , які є у кожного з нас, вони   безкоштовні, невичерпні, і міру їм кожен встановлює самостійно.

     Відомо, що дитина подібно губці всмоктує все добре і зле навколо неї. Завдання дорослого  допомогти і показати  як відбирати з маси того потоку,  що ллється на нас з екранів телебачення, комп’ютерів корисну інформацію.  Постійно говорячи про негативні явища, акцентуючи увагу на  подібних переживаннях, ми тільки примножуємо їх у своєму житті. Варто пояснювати учням, що на противагу смерті можна обрати життя, злу  - добро, сумові – радість і т.д.. Говорячи про позитив, збільшуємо його у своєму житті,  тому і на  шкільних заходах ми стараємося  не акцентувати увагу на боротьбі з чимось, а навпаки підтримати  те корисне і добре, що є у кожного із нас  – здоров’я, життя, любов, добро.  Ще М.Тереза казала : «Я ніколи не приєднаюся до руху проти війни… покличте мене, коли з’явиться рух за мир». Все, на чому  зосереджена наша увага, ми впускаємо у своє життя. Коли хтось  сильно обурюється  з приводу нескінченних невдач, поразок, страждань, він додає  їм енергії.

     Коли людина фокусує  увагу на негативних подіях, вона не тільки додає  їм сил, а й створює ще більше неприємностей у своєму власному  житті. Фокусуючись на хорошому, наш настрій покращується, і ми приносимо більше хорошого в світ.

   На просвітницькому заході  «Життя прекрасне» ми  спробували показати  учням, що власне  саме усвідомлення своїх життєвих  цінностей дозволяє  піднятися на новий вищий щабель розуміння того  хто ти є і для чого живеш. Життя перестає бути безцільним коли ти усвідомлюєш свої місце та роль, завдання та прагнення, силу та мету, і можеш  дати відповідь на питання «За що я люблю життя?»

    Відомий російський класик В.Маяковський писав:

«Послушайте!

Ведь, если звезды зажигают -

значит — это кому-нибудь нужно?

Значит — кто-то хочет, чтобы они были?..»

     Якщо ми тут, значить не просто так, а для чогось. У кожного є своя важлива місія, є власна «роль» неповторна і неоціненна,  не замінима…

     Підводячи підсумки, зауважимо, що багатьом учням нашої школи захід «Життя прекрасне» сподобався, як і акція приурочена до Всесвітнього дня запобігання суїциду . Відповіді  на питання  «За що я люблю життя?» цікаво не тільки записувати на «паркані», але і читати.

$IMAGEх$

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      

 Сподіваємося, що і на далі учні, педагоги, батьки  будуть записувати свої думки, пропозиції, створювати проективні зображення свого настою  на шкільному «паркані» психологічного розвантаження.

     Дякуємо учням та педагогам за виявлену активність, розуміння та допомогу у проведенні акції.